Настоящее положение Украины в семейных делах оставляет желать лучшего, поскольку сегодня молодые пары разводятся легче и намного быстрее, чем скрепляют свои узы.
Решение о разводе было принято, и оно уже никак не обсуждается.
Швидше за все, мало хто може дозволити собі придбати житло, відразу за нього заплативши, та ще й своїми власними коштами, тому родини купують свої квартири на умовах надання банками іпотечного кредитування. Правда, якщо подружжя вирішило розлучитися, то таку квартиру необхідно поділити в судовому органі.
Ще б, а Ви спробуйте самі з'ясувати, де саме чия частка, і хто саме буде продовжувати виплачувати іпотечний кредит. Та до того ж, і банки підливають масла у вогонь: мовляв, квартира в заставі, ділити її навпіл не дозволяється. От і залишається Вам один шлях вирішення наболілих іпотечних проблем - це похід до суду.
Подружжя ділить свої іпотечні квартири вже після розлучення
Як показує практика судів, подружжя ділить свої іпотечні квартири вже після розлучення, а також, після отримання ними свідоцтва про розірвання шлюбу. Для подібної категорії справ буде характерною подача нового позову тим членом подружжя, який тільки надав згоду на іпотеку, при цьому, не виступаючи стороною по узятим зобов'язанням.
До слова, відповідно до закону, майно, яке виступає спільною власністю, може передаватися в іпотеку виключно за нотаріально посвідченою згодою співвласників. Одночасно співвласник нерухомого майна в змозі передати свою частку в іпотеку в спільному майні без отримання згоди інших співвласників за умови реєстрації права власності, а також виділення її в натурі. Природно, набуваючи нову квартиру завдяки укладенню іпотечного договору, подружжя дуже рідко думає стосовно можливості розірвати шлюб, а тому, не вдається до складання договору, до виділення власної частки та оформлення на неї права власності.
Поділяємо квартиру "по-мирному"
Природно, нерідкі випадки розірвання шлюбів, а також, поділу нерухомого майна без претензій і вимог двох сторін, при яких в якості арбітра виступає суд.
Якщо колишнє подружжя домовляється заздалегідь, кому з них дістанеться іпотечна квартира і всі належні платежі по ній, а кому з них компенсація її вартості, то справа буде за малим, а саме - отримати судове рішення.
Яскравим прикладом служить справа під номером 2-1530/12, яка не так давно була розглянуто райсудом у Києві.Тоді позивачка просила відповідний суд визнати право володіння квартирою за нею, залучаючи третю особу до участі в такій справі - Іпотечний центр "Державного фонду зі сприяння житловому будівництву серед молоді". До слова, в ході засідання встановлювалося, що між позивачкою та відповідачем у 2003 р. було укладено шлюб, в період якого потім народилося 2-е дітей. У 2011 боку розірвали шлюб, про це свідчило відповідне судове рішення. У період шлюбу обидва члени подружжя придбали спільну квартиру площею 83 кв. метра ціною 640 тис. грн. При цьому, свідоцтво про право власності видавалося на ім'я відповідача-чоловіка.
Районним судом встановлювалося, що сума 400 тис. гривень для купівлі квартири дана була позивачці особисто матір'ю від продажу її квартири, що підтверджувалося окремим договором стосовно продажу квартири, яка належить матері позивачки. До речі, це також підтверджується і письмовою заявою з боку відповідача, який визнав позов, але не прибув на засідання суду. Крім названих грошових коштів, були використані різного роду кредитні кошти на купівлю житла, які були надані Іпотечним центром. Представлені дані були підтверджені окремим кредитним договором і ще одним додатковим договором, який був укладений між відповідачем, а також Іпотечним центром.
Квартира на момент розгляду перебувала в іпотеці за договором іпотеки квартири, яка будувалася за рахунок коштів довгострокового пільгового кредиту. Згідно даного кредитного договору, сума кредиту склала приблизно 250 тис. грн. Крім цього, як випливає з наданої довідки Іпотечного центру, відповідачу, у зв'язку з народженням дітей, була надана певна пільга 57 тис. грн. У результаті, кредит для повернення, враховуючи пільги, склав у цілому 190 тис. гривень. У рахунок погашення даного кредиту з 2006 по 2011 р. було сплачено 40 тис. На день подання позову залишок кредиту становив 150 тис. У жовтні 2011 за згодою Іпотечного центру весь борг перевели з відповідача на позивачку.
Провівши певні математичні підрахунки, районний суд визначив долю у спільному майні відповідача розміром три відсотки, визнавши його несуттєвим і, зробивши висновок стосовно неможливості виділити подібну частку в натурі. За статтею 71 СК, присудження грошової компенсації комусь із подружжя замість його частки на все майно, допускається виключно за його згодою, крім деяких випадків, які передбачені ГК України.Так як відповідач був проти виплати ціни його частки в цьому іпотечному житлі, суд вирішив повністю задовольнити вимоги позивачки.
Якщо сторони домовитися не можуть
На превеликий жаль, відомі також випадки, коли колишні не бажають йти один одному назустріч. Візьмемо за приклад, коли одним з районних судів української Хмельницької області слухалася в 2009 р. справа стосовно позову жінки, яка залишилася без житлової площі з дитиною на руках. Причому, позивачка була змушена з позовом до колишнього чоловіка йти до суду щодо визнання за нею права власності на деяку частину квартири. До слова, з матеріалів справи з'ясовується, що між сторонами у 2001 р. заключився шлюб, а в 2006 вони придбали квартиру в кредит. У даній квартирі позивачка з дочкою жили аж до середини 2008. Відповідач в серпні 2008 звернувся з позовом про розірвання шлюбу і не дозволив позивачці з цього часу проживати в квартирі, вважаючи, що власником житла виступає тільки він. При цьому, згідно зі словами позивачки, житло купувалося в період шлюбу, але відповідач після його розірвання сплачує кредит сам, не даючи їй ніякої можливості проживати в квартирі, сплачувати частину кредиту.
Відповідач не визнав позов, пояснивши, що шлюб був невдалим, подружжя його розірвало заради дочки, але разом фактично не жило, і починаючи з 2002 він виплачує аліменти на утримання дитини. У квітні 2006 відповідач також оформив договір придбання своєї квартири, а також кредитний договір. Позивачка погодилася на придбання нового житла, тому що тоді вони перебували в шлюбі. Але всі грошові кошти на погашення такого кредиту надавалися тільки відповідачем, а також його батьками. До слова, відповідач просив відмовити в такому позові через те, що ця квартира була їм придбана в той час, коли вони з позивачкою спільно фактично не проживали, квартира - в іпотеці. Банківський представник на стороні відповідача роз'яснив суду, що отриманий кредит відповідачем не погашено, позивачка не зверталася з питанням стосовно перекладу на неї деякої частини боргу. Виходячи з вищевикладеного, банк просив суд відмовити в цьому позові.
Суд постановив, що за час шлюбу подружжям оплачувалася тільки частина квартири, яка визнається спільною власністю, яка підлягає поділу. Але самих доказів того, яка ж саме частина квартири була оплачена під час шлюбу, позивачка не змогла надати і взагалі не просила відповідний суд витребувати наведені докази.
Враховуючи всю нерівномірність погашення даного кредиту, суд до закінчення кредитного договору не зміг визначити, яка ж саме частина квартири була оплачена в період шлюбу. Крім цього, суд постановив, що визнання вимагатиме вирішення питання про розподіл понесених витрат на погашення залишку боргу по даному кредитному договору, тобто внесення деяких змін до договору, в той час, як одним з існуючих умов договору іпотеки було встановлено, що внесення яких-небудь змін допускається виключно за згодою сторін.
Ні відповідач, ні банк, в принципі, не заперечують проти внесення низки змін. Враховуючи вищевикладене, суд не знайшов яких-небудь підстав для повного задоволення позову. Якби позивачка надала докази оплати деякої частини кредиту за квартиру під час шлюбу, якби звернулася в банк із заявою стосовно переведення частини загального боргу, то у неї був би певний шанс отримати малу грошову компенсацію частини іпотечного житла, яка була внесена за період шлюбу.
Способи відмовитися від іпотечного боргу при процедурі розлучення
1. Згідно часткам
Громадяни, які оформили іпотеку і розірвали шлюб, як і під час перебування у шлюбі, будуть співзаємниками і зобов'язуються нести відповідальність перед банком або ж пропорційно часткам, придбаним від нерухомого майна. Для вирішення питання, що стосується поділу зобов'язань згідно кредиту, подружжю треба або самим прийти до деякої угоди. За загальними правилами, всі борги пропорційно діляться присуджених часткам у їх спільному майні.
2. Взяти на себе борг
Другий спосіб вирішення розглянутих відносин буквально зводиться до нижченаведеного. Хтось з подружжя при відмові іншого виконувати власні зобов'язання з погашення даного кредиту володіє правом взяти на себе всі існуючі зобов'язання по іпотеці. Тому, хто відмовився, виплачується грошова компенсація. У цьому випадку, рекомендується лише судовий варіант розділу, до слова, при добровільній угоді присутній ризик, що хтось із нинішніх членів подружжя може згодом передумати.
3. Продати Вашу квартиру і тим самим повернути кредит
Якщо подружжя, ділячи майно, не бажає бути сторонами за договором застави, вони можуть прийняти інше, найбільш вірне для себе рішення - продати майно і повернути кредит банку. Притому, продаж житлового приміщення, яке було запорукою по іпотеці, зобов'язаний відбуватися за угодою обох сторін і під повним контролем банку. Головним чином, це здійснюється через спеціальних ріелторів - партнерів банку, сам розрахунок, згідно іпотеці, йде в тому ж банку. Залишок коштів після погашення своїх зобов'язань подружжя ділить між собою.