Настоящее положение Украины в семейных делах оставляет желать лучшего, поскольку сегодня молодые пары разводятся легче и намного быстрее, чем скрепляют свои узы.
Решение о разводе было принято, и оно уже никак не обсуждается.
Одними з базових обов'язків обох батьків виступають турбота, а також, виховання своєї улюбленої дитини.
Але як же бути в тому випадку, якщо батьки разом не проживають?
Тому що часті випадки, коли хтось з подружжя, навіть, у шлюбі намагається обмежити або цілком виключити спілкування другого члена подружжя з дитиною, тоді дана проблема вирішується виключно в суді.
Але дані суперечки все ж частіше виникають вже після завершення розлучення. Так як слідом за розірванням шлюбу за спільною згодою екс-подружжя або ж на підставі рішення судового органу визначається місце проживання такої дитини з кимось із батьків, а у іншого виникає право з безперешкодного спілкування з нею.
Найпростіший спосіб для визначення такого порядку - угода стосовно порядку спілкування з дитиною, засвідчена нотаріусом. У подібній угоді батьки можуть обумовити всі нюанси, які пов'язані з часом, місцем, зустрічами, можливістю присутності якихось третіх осіб і так далі.
Якщо батьки не зуміють домовиться згідно значимих моментів угоди, а комусь з батьків при цьому чиняться величезні перешкоди в спілкуванні з дитиною, то цей батько в змозі звернутися з позовом для визначення умов спілкування. Суд, визначаючи належні умови, враховує цілий ряд факторів, наприклад, вік, стан здоров'я самої дитини, ставлення до батька, в певних випадках, її думка і думка органів опіки.
Відмовляється в позові з причини негідної поведінки батька
Слід відразу обмовитись, що позови стосовно визначення умов спілкування з дитиною безумовному задоволенню не підлягають,тому що нерідкі такі випадки, коли суд цілком відмовляє у позові з причини негідної поведінки батька, що проживає окремо.
Тому, слід спочатку звертатися до професійних юристів, фахівців з питань, які пов'язані з дитячим вихованням, наші фахівці зможуть Вам завжди допомогти і в складанні нової угоди щодо порядку спілкування, і представлять Ваші інтереси з цього питання в різних судових інстанціях.
Зупинимося на вирішенні спорів стосовно участі у вихованні Вашої дитини; порядку зустрічей з дитиною того конкретно з батьків, хто проживає на віддалі від дитини; з'ясуванні місця проживання самої дитини.
По-перше, інтереси дітей захищаються не тільки нашим законодавством, а й також, нормами міжнародного права. Необхідно звернути підвищену увагу на 3 статтю тієї ж Конвенції стосовно прав дитини, де наголошується: «У всіх діях щодо дітей, в незалежності від того, ким вони здійснені, приватними або державними установами, тісно займаються соцзабезпечення, а також суди, адміністративні органи, увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів представленої дитини», на сьому статтю СК, де записано: «Регулювання сімейних відносин має відбуватися з максимально можливим урахуванням інтересів самої дитини».
Вважаємо, що саме зазначені вище норми зобов'язані, в першу чергу, враховуватися відповідним судом при вирішенні спору щодо визначення місця проживання самої дитини або ж при вирішенні спору щодо участі у вихованні такої дитини.
Треба відразу зазначити, що за 19 статтею СК при вирішенні цих спорів участь органу опіки буде обов'язковою. Згідно ст.19 СК «орган опіки, а також, піклування подає письмовий висновок (висновок) суду, що стосується вирішення спору на базі обстеження умов проживання самої дитини, батьків, інших осіб, які зараз бажають проживати разом зі своєю дитиною, брати посильну участь у її особистому вихованні, і на базі інших документів, що стосуються даної справи».
Розглянемо спочатку питання вирішення спору стосовно участі у вихованні Вашої дитини і установленому порядку зустрічей з дитиною того конкретно з батьків, хто знаходиться від дитини окремо.
Батьки мають рівні права стосовно своєї дитини
За українським законодавством батьки мають рівні права стосовно участі у вихованні дитини. Однак, на практиці, тому, хто живе окремо, реалізувати дане право не вдається. Фактично, якщо дитина, наприклад, залишилась жити разом з мамою, мати дитини може взагалі не надавати ніяких зустрічей з дитиною.
Це незаконно, але мати дитини ніякої відповідальності у такому випадку нести не буде. Але, якщо рішенням органу міської ради, враховуючи висновок органу опіки, порядок зустрічей з дитиною, а також, посильна участь у її вихованні вже була встановлена, то при перешкоді мамою дитини цим зустрічам, батько даної дитини має право звернутися з позовом, щоб усунути будь-які перешкоди, що виникають при спілкуванні з дитиною, домогтися стягнення матеріальної й моральної шкоди. А от якщо ж рішення суду не виконується, то знову ж, батько дитини може виступити з позовом стосовно стягнення матеріальної, а також, моральної шкоди. Якщо мати дитини від виконання даного рішення суду ухиляється, то суд, згідно заяви батька, також, може передати таку дитину батькові.
Ст. 158 СК передбачає вирішення органом опіки певного спору, що стосується участі у вихованні дитини того конкретно з батьків, хто знаходиться окремо від неї «згідно із заявою матері, а також, батька дитини, орган опіки здатний визначити методи участі батьків у вихованні спільної дитини. Притому, рішення про це орган опіки виносить на підставі уважного вивчення умов проживання батьків, їх власного ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. При цьому, рішення органу опіки обов'язкове до подальшого виконання. Особа, що нехтує виконувати винесене рішення, буде зобов'язана відшкодувати понесену матеріальну і моральну шкоду, яка була заподіяна тому з батьків, хто тоді проживав окремо від даної дитини».
Питання про діяльність органів опіки щодо захисту прав дитини було регламентовано Постановою українського Кабінету Міністрів № 866, датованим 24.09.2008р., де записано: «У разі виникнення між двома батьками спору стосовно участі у вихованні даної дитини, то, хто живе окремо від дитини, може подати заяву за місцем знаходження своєї дитини в спеціальну службу у справах дітей, копію паспорта, копію свідоцтва стосовно висновку або ж розірвання шлюбу, копію свідоцтва про народження дитини.
Притому, працівник служби проводить окрему бесіду з батьками, а в разі гострої необхідності, і з родичами такої дитини. Враховуючи ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, прихильність дитини до кожного з них, здоров'я та інші обставини. Після з'ясування обставин, що привели до виникнення такого спору між батьками щодо участі у вихованні такої дитини, напрошується висновок.
Під час розгляду судом суперечок між батьками виконавчий орган подає письмовий висновок до суду про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, часу їх спілкування, який був складений на підставі відомостей служби у справах дітей за підсумками бесіди з батьками, а також дитиною, родичами, приймаючими належну участь у її вихованні, ретельного обстеження умов проживання даної дитини, батьків, також, на підставі інших документів, які зараз стосуються справи».
Згідно 19 статті СК «Рішення органу опіки виступає обов'язковим до подальшого виконання, якщо особа у десятиденний термін не звернулася за захистом власних прав до суду..»
Ст.159 СК передбачає вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того конкретно з батьків, хто окремо від неї проживає: «якщо той із батьків, з ким зараз проживає дитина буде перешкоджати комусь із батьків, хто окремо з ним проживає, у спілкуванні разом з дитиною, а також її вихованні, наприклад, якщо він при цьому ухиляється від виконання винесеного рішення, інший з батьків має право виступити з позовом до суду.
При цьому, суд з'ясовує способи по участі одного з батьків у вихованні спільної дитини (систематичні і періодичні побачення, відпочинок та інше), місце, а також, конкретний час їхнього спілкування. У ряді випадків, якщо це викликано інтересами дитини, суд може, також, передбачити побачення з дитиною по-іншому. При вирішенні суперечки відносно участі когось із батьків у подальшому вихованні дитини, в основному, береться до уваги думка самих батьків про виконання власних обов'язків, прихильність дитини до кожного з них, вік самої дитини, здоров'я. За заявою будь-якої зацікавленої сторони суд в змозі припинити виконання.
Хотілося б окремо зупинитися на статті 155 СК, де вказано: «батьківські права ніяк не можуть здійснюватися в розріз інтересам самої дитини». Банальна, трохи заїжджена юридична норма. Але, на практиці, дотримання цієї норми судом та органом опіки, а часом, і батьками дитини, має вкрай важливе значення. Бо батько дитини часто після розлучення не так вже і прагне до спілкування зі своєю дитиною, але він прагне заподіяти шкоду своїй колишній дружині. І досить часто судом не враховуються багато обставин, які мають пряме відношення щодо інтересів дитини, тобто відносини, що склалися між колишнім подружжям, особливо, ставлення батька дитини до колишньої дружини.
Немає необхідності бути психологом, щоб зрозуміти, що ті відносини, які в даний момент спостерігає дитина між власними батьками накладають відбиток на подальше майбутнє життя і досить часто дитина просто дублює поведінку, а часом, і долю, одного з власних батьків. Облік даних обставин має непряме відношення до дотримання 15 статті закону «Про охорону дитинства», яка стверджує наступне: «батьки, які проживають окремо від дитини, беззаперечно, повинні брати посильну участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом було визнано, що подібного роду спілкування нормальному вихованню дитини перешкоджати не буде».