Настоящее положение Украины в семейных делах оставляет желать лучшего, поскольку сегодня молодые пары разводятся легче и намного быстрее, чем скрепляют свои узы.
Решение о разводе было принято, и оно уже никак не обсуждается.
Верховний Суд України до недавнього часу дотримувався думки, що майно, яке використовувалося в комерційній діяльності кимось із подружжя, виступає його особистою власністю.
До слова, у разі позову про поділ накопиченого майна наведена частка майна поділялася із спільної загальної власності. Після оголошення винесеного рішення Конституційного Суду, датованого 19.09.2012, Феміді треба буде переглянути власну позицію з цього питання.
Зараз ділиться все!
Як вище нами вказувалося, у зверненні «ІКІО» у КС України, «нечітке розуміння змісту права спільної загальної власності обох членів подружжя судами в подальшому призводить до прийняття неправильних за змістом, а також, правових наслідків рішень». Пізніше, суди вирішили визначити майно, а також, статутний капітал приватної компанії, яка створювалася за рахунок спільної власності двох членів подружжя, в якості об'єкта права власності подружжя, поділили його в процентному співвідношенні між своїми спадкоємцями.
Додатково вважали, що статутний капітал, а також, майно подібного підприємства об'єктом не виступає, тому хтось з подружжя володіє правом на частину доходів, які отримані від діяльності фірми.
У власному рішенні КС України виходив, головним чином, з того, що «відповідно до української Конституції обидва члени подружжя мають рівні права, включаючи їх повну рівність у майнових питаннях», регульовані положеннями сімейного, а також ГК.
Суд нагадав, що базою для майнових відносин обох членів подружжя виступає положення стосовно майна, яке купувалося подружжям під час шлюбу, належить чоловікові і дружині, обом, на праві спільної загальної власності в незалежності від того, хто конкретно з них не володів особистим заробітком з поважної причини. Відповідно, будь-яка річ, яка купувалася за період шлюбу, крім, хіба що, речей індивідуального користування, виступає об'єктом права спільної власності, і цим об'єктом може стати будь-яке майно, крім, хіба що, виключеного з цивільного обороту.
Адже на виключенні, фактично, і будувалася подальша судова практика, в їх числі, і Верховного Суду. Наприклад, у визначенні від 6 червня 2012 зазначалося, що «за положеннями 57 та 61 статей СК, 52 статей ЦК майно приватної компанії або ж фізичної особи, яка є підприємцем, об'єктом спільної власності обох членів подружжя не є». Подібна правова позиція закріплювалася практично п'ять років тому в двадцять дев'ятому пункті постанови Пленуму ВС, датованим 21.12.2007.
КС, звернувшись і до інших норм в СК, інакше витлумачив ч.1 61 статті Кодексу. Як вказується у прийнятому рішенні, здійснення двома членами подружжя права спільної загальної власності регламентується статтею 63 Кодексу, подружжя має рівні права. Одночасно з цим, право подружжя на поділ майна, яке виступає об'єктом спільної власності, закріпилося в 69 статті СК.
Потім Суд зазначив, що поділ майна, що виступає спільною власністю, «відбувається шляхом виділення його в натурі, а при неподільності присуджується комусь із подружжя, якщо інше не було визначено спеціальною домовленістю, реалізується за допомогою виплати матеріальної або грошової компенсації ціни його частки».
Якщо ж мова тут йде саме про спадкування, то воно виступає іншим видом придбання власності. І, як нагадав наш Суд, до складу спадщини включені всі права та обов'язки з боку спадкодавця на момент відкриття даної спадщини і не закінчилися в результаті його смперті; також, не входять до складу безпосередньої спадщини ті права та обов'язки, які зв'язуються з спадкодавцем.
Суд додав, що підставами для появи права спільної загальної власності був визначений факт існування шлюбних відносин або ж проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, а особистої власності - поділ, а також, виділення частки.
Підприємство - також майно
Одночасно, одним з різновидів розпорядження власністю виступає право власника на використання майна для комерційної діяльності. Наприклад, внесок в статутний капітал, виділеного із спільної власності обох членів подружжя майна можуть, в принципі, передаватися у власність якоїсь приватної фірми.
У ст.191 ГК вказується, що «підприємство виступає майновим комплексом для комерційної діяльності. Додатково, до складу підприємства як майнового комплексу включені всі різновиди майна, які використовуються у його діяльності, включаючи будівлі, споруди, сировину, обладнання, а також, право на позначення, якщо інше не встановлено договором або ж законом. Саме підприємство або його деяка частина, також, може бути об'єктом для купівлі-продажу, застави та ін.». Тобто, як розповів Суд, «із самого змісту наведеної статті випливає, що стосовно підприємства в якості одного єдиного майнового комплексу або ж його частини виникають різні права і обов'язки».
На думку самого КС, приватне підприємство, яке було засновано кимось із подружжя, виступає окремим об'єктом права спільної власності двох членів подружжя, в який включені всі види майна.
У результаті, наш Суд прийшов до остаточного висновку, що «статутний капітал, а також, майно приватного підприємства, які сформовані завдяки спільній власності, виступають об'єктом їх спільної власності».
Тому, відтепер Верховному Суду доведеться все ж переглянути власну правову позицію. Але сторони у спорах стосовно поділу майна, що отримали в свій час інший вердикт ВС, навряд чи зможуть скористатися даним рішенням КС. Тому що в процесуальних кодексах серед різних підстав для перегляду актів судів рішення Конституційного Суду стосовно тлумачення законодавчих норм взагалі не згадується.
А базовим з підстав для перегляду за новими обставинами виступає виключно «встановлена Конституційним Судом неконституційність закону, акта або ж окремого їх положення, застосованого при вирішенні справи судом, якщо судове рішення ще не було виконано».